Зловіть сніжинку язиком,
Дозвольте в сніг такий пухнастий,
Із дітьми граючись разом,
Без настанов щасливо впасти!
Зліпіть на дворі власноруч
Велику бабу сніжно сиву...
І на санчатах з сніжних круч,
Як у дитинстві...Так щасливо...
Ми самі ділимо життя
І ставим рамки для дитинства...
Саджати в клітки почуття
Уже не є для нас злочинством...
А хто придумав певний вік
В якому можна вірить в казку?!
Покірно кожен з нас вже звик
Іти за натовпом у пастку...
А треба просто зрозуміть
-Межі дорослості немає!
У нас є дар безцінний- мить!
І хто, скажіть, те право має
Нам власні правила свої
Ще змалку в серці карбувати?
Толочим крила по землі,
Хоча народжені- літати!
І смакувати кожну мить,
І не дивитися навколо!
Життя не йде- воно біжить,
Як вільний кінь широким полем!
Ось так промчиться і мине,
А ми з-за гратів не помітим...
Життя- це дар! Воно одне!
Його удруге не прожити...
На схилі літ ніхто із нас
Про думку інших не згадає...
У серці слід лишає час,
Який людина- Проживає!
Це миті радості й тепла,
Безглузді витівки дитячі,
Моменти створення добра,
Любов, що так багато значить...
Ми будем серцем шкодувать,
Що тих безцінних, ясних, щирих
Так мало спогадів...Літать
Могли в той час, коли ходили...
Ми позбавляємо себе
Свідомо щастя...Задля чого?!
Дивитись в небо голубе
Немає часу вже ні в кого...
Усе робота до пізна,
Щоб на прожиток заробити ...
Та тільки істина сумна
-Часу за гроші не купити...
І не купити перших слів,
Які промовила дитина...
І ясних посмішок батьків...
А ми все в пошуках причини
Сказати "потім", а дарма...
Тому що потім не існує!
Сьогодні часу в нас нема,
А завтра- нас...Хіба вартують
Чиїсь про нас слова й думки
Того, щоб жити так, як хочем?
Невже такі страшні плітки,
Які за спиною шепочуть?...
Нехай хоч голосно кричать,
Що ми не так життям крокуєм...
Давайте високо літать!
Тоді їх просто не почуєм...
Давайте падати у сніг
І щиро голосно сміятись!
Лиш ставши дивним для усіх,
В життя можливо закохатись!
Вдихнути повними грудьми,
Мов діти, глибоко й щасливо...
Можливо, й дивні між людьми...
Але хіба не в цьому диво?
Давайте падати у сніг
- Автор: Інелла Огнєва
- 1349
Розкажіть, які враження у дитини про цей віршик, чи сподобався він?
Додайте в коментарях чи бажаєте ще віршиків у такому жанрі?
Додайте в коментарях чи бажаєте ще віршиків у такому жанрі?
Схожі матеріали
Нові вірші на сайті
- Краса пригод Софія Негода 18.03.2024
І квітне ліс зі мною дивний... Цвіте життя в духмяні трави. І очі світяться барвінком Малюючи, мене всім...
- До останнього подиху Дівчина в червоному платті 26.02.2024
Коли ти серед ночі Почуєш голос мій Не бійся, не тікай Це я в останню мить прийшла Сказати як...
- Надія Tima9144- 05.01.2024
Моя туга, мої ви печалі, Покиньте мене хоч на мить, Подай мені, доля, надію Як Всесвіт мій знов...