Дай, бабусю, поцілую,
сивину твого волосся.
Теплим диханням зігрію
Снігом вибілені коси.
Може і на них розтане
Лоскотливий іній срібний,
Мов химерні візерунки
На замерзлій з ночі шибці.
Дай, бабусю, поцілую
- Автор: Анатолій Костецький
- 359
Розкажіть, які враження у дитини про цей віршик, чи сподобався він?
Додайте в коментарях чи бажаєте ще віршиків у такому жанрі?
Додайте в коментарях чи бажаєте ще віршиків у такому жанрі?
Схожі матеріали
Нові вірші на сайті
- Вона уже не та 380968811739 06.09.2023
Вона уже не та, такою їй не бути, Вже не кричить красиво про любов. Не може взяти і про все...
- Усе пройде 380968811739 06.09.2023
Усе пройде: симпатія і звичка. Пройдуть хай тижні, місяці, пройдуть нехай роки. Не став тобі...
- Здивовані квіти Ліна Костенко 16.11.2021
Сю ніч зорі чомусь колючі,Як налякані їжачки.Сю ніч сойка кричала в кручі,Сю ніч ворон сказав:...
