Минають дні- зникають люди...
Нестерпно гірко на душі...
Неначе лезом ріже груди...
І теплі спогади усі
Шматують серце без упину...
Здавалось, буде так завжди...
Відкривши душу для людини,
Ти не продумуєш ходи
На той випадок, як настане
Глибока темінь на душі
І просто маревом розтануть
Міцні обіцянки усі...
На жаль, немає жодних ліків,
Які полегшили б той біль
Такий небачено великий...
Багато маємо надій
На тих людей, яких впускаєм
У власні душі...Водночас,
На жаль, так часто забуваєм:
Не всі призначені для нас!
Багато з тих, хто з нами поряд
Насправді зовсім і не ті
Із ким проляже наша доля...
Від того зради є в житті...
Ми так бездумно поспішаєм
Відкрити душу для усіх,
А потім болісно страждаємо ,
Провину пишучи на них...
Але насправді маєм самі
Навчитись трішечки чекать
І не судити по рекламі,
А справжнє серце пізнавать!
Слова солодкі- ще не привід
Умить розтанути, мов лід...
І вчинки влесливо красиві,
Можливо, просто вдалий хід...
Господь створив для вас Людину!
Ви Богом з'єднані в душі!
Вона на світі цім єдина!
На жаль, так часто ми усі
Так поспішаємо...Для чого?
На все у Господа свій час!
Відкрийте серденько для того,
Хто не залишиться у вас
Одним із гостей, залишивши
Лише натоптані сліди...
Так часто плачем, поспішивши...
І в серці творимо суди...
А потім з ранами обходим
Насправді відданих людей...
Холодні, начебто із льоду,
Із тихим осудом очей...
Я прошу- просто відпускайте
Усіх так названих "гостей"!
І Богу славу воздавайте
За те, що мали цих людей
На вам дарованому шляху...
Вони навчають цінувать...
Нехай і ріжуть душу цвяхи,
Навчімося просто відпускать!
Повірте- кожного чекає
Його частинка у житті!
Така людина не зникає...
Із нею, наче в укритті,
Умить опинетесь від всього:
Від цього світу і "гостей"...
Прошу- довіртесь щиро Богу!
Він сам готує нам людей!
Не треба зразу закривати
Свої поранені серця...
Давайте з вірою чекати
Найкращу долю від Творця!
Минають дні, зникають люди...
Звільняють місце у душі!
Для тих, з ким в радості забудем
Нестерпні спогади усі...
Для тих, хто точно не покине
І буде поряд в кожну мить!
Для тих хто витягне зі спини,
Той ніж, що болісно саднить...
Для тих єдиних- найрідніших!
Творцем призначених для нас!
Господь ніколи не залишить,
Він потурбується про вас!
Довіртесь Богові й чекайте
А дочекавшись- бережіть!
І самі, прошу не ставайте
Чиїмись "гостями" на мить...
