Місяць по небі
Серпанком пливе…
Зорі з хмаринками
В хованки грають…
То виринають
Блиском ясним,
То вже сховались
У темряву тиху…
Ніч навкруги
На правах господині,
Діткам, всім спати,
Шепоче вона…
Співом ледь чутним,
Тихеньким і ніжним…
Маминим голосом:
«Спати пора…»
А вже по тому
Світанок приходить…
Блиском яскравим…
Веселих пісень
Птахів співучих,
Що в небі літають…
Сонцю радіють…
День настає…
У приємних турботах
Діти й дорослі
Проводять його.
Діти – в дитячих.
Дорослі – в дорослих.
Все має місце…
І всьому свій час…
Діти гуляють,
Співають, вивчають
Світ незбагненний,
Яскравий, натхненний,
Що дає сили
І радість життя…
Зростати малечі
Батьки помагають
В здоров’ї, в усмішці,
В турботі щодня…
В турботах натхненних
Спливає вся днина,
І вечір вже тихо
Вступає в права…
Усіх нас збирає
До хати, до столу.
Й уже гомонить
Вся щаслива сім’я.
Вечеря, усмішки,
Історії різні
Про те, що пізналось
На протязі дня.
Кого звеселити,
Й розрадить потрібно,
Кому підказати
Що, де і коли …
Кому просто казочку,
Віршик тихенько,
Вмостившись під ковдру разом,
Прочитать…
Ось вечір спливає…
І місяць на небі
З’являється знов.
Передвісник зорі…
І знову: «Всім спати….»,
Тихенько лунає…
Приємних, солодких,
Яскравих всім снів!
