А квіти в'януть без води...
І це не є для нас секретом...
Тому і ставимо завжди
До вази зірвані букети...
Від того квітнуть на очах
І можуть довше простояти!
Але не маємо в думках
Ми квіти зірвані кидати
До ванни повної води,
Або заповнювати вазу
По самі вінця...І сади
Не заливаємо відразу,
Аби озера утворить
І все навколо затопити...
Бо навіть те, без чого жить
Не можуть вирощені квіти
Лише тоді несе життя,
Коли ми ллємо обережно...
Так само- наші почуття!
Так часто, люблячи безмежно,
Ми забуваємо про все...
І так важливо пригадати
Усю ту силу, що несе
Любов...Ми можемо завдати
Насправді болісний удар,
В душі бажаючи любити...
Любов- насправді Божий дар!
Та наші серденька, мов квіти...
Не треба рвати пелюстки...
Достатньо трепетно кохати!
Любов не в криках, навпаки...
У тихих поглядах крилатих...
Вона не в масках телешоу
І не на сцені у софітах...
Не рвіть букетами любов!
А ніжно й лагідно, мов діти,
Милуйтесь трепетно в садках
Ясним закоханим цвітінням...
Бо квітка в'яне у руках...
Вода не завжди є спасінням...
Давайте вчитися любить,
Не заливаючи водою...
Важливо квітку не залить...
Так само з нашою любов'ю!
Вона- це дар! І нам відчуть
Потрібно серденько тендітне...
І Божу істину збагнуть:
Любов- не іграшка, а квітка!
