Диявол

Колись у лісі Роквебрумі жив дуже лютий вовк, який всіх тероризував. Його прозвали “Диявол”. У нього не було друзів і коли йому було нудно він зі злістю переслідував і пожирав усе, що траплялося йому на зуб. Майже всі лісові тварини уникали його через його божевілля.
Поки він ще не нападав на дітей … Але чи надовго це?
Село Роквебрум вимирало від голоду, тому що селяни не могли вполювати у околицях жодну тварину, навіть курей, овець та кіз не лишилося-всіх зжер “Диявол”. Бідні матері, рвуть на собі волосся з розпачу, бачачи своїх дітей, які плачуть з голоду і які живуть в страху, що одного разу зла тварина прийде по них. Хосе, наймолодший зі співтовариства заявив – “Так не може продовжуватися, я буду говорити з вовком, і я знайду рішення”.
Дійшовши до узлісся він почув крик болю і побачив вовка , який лежав на боці, лапою прикриваючи щелепу, важко дихаючи, обливаючись потом.
– О, будь ласка, врятуй мене, звільни мене від цього жахливого зубного болю. Я клянуся, що не буду більше полювати, ви можете робити зі мною все, що ви хочете! -простогнав вовк.
– Ну добре. – Cказав Хосе – Якщо ти не дотримаєшся обіцянки, будеш мати справи зі мною!.
Він оглянув вовчу щелепу і знайшов багато карієсу.
– Треба вирвати багато зубів
Він прив’язав хворі зуби до мотузки інші кінці прив’язав до кабана, однієї з небагатьох тварин, яка не боялася “Диявола” через свою міць. “Давай!” – крикнув Хосе і кабан вирвав хворі зуби. Почулося зловісне виття і вовк знепритомнів. Хосе дав йому трав’яний бальзам, щоб заспокоїти біль.
Потім вони говорили протягом тривалого часу і після цієї розмови стали гарними друзями, Диявол попросив вибачення і вполював для села багато здобичі. Вони добралися до села, Хосе розвантажив віслюка і сказав односельцям: “Не бійтеся Диявола, тепер він наш друг”. І він став кращим товаришем по іграх для дітей.